Михайлівський Золотоверхий монастир — споруджений у 1108 - 1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору.

Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку XX століття храм — 7-купольний.

Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.

На території монастиря знаходиться Київська православна богословська академія та храм святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.

За Ренльдом Гайденштайном, королева Анна Ягеллонка сприяла будівництву храму в Кракові, для якого взірцем був Михайлівський Золотоверхий собор Києва.

Золотоверхий монастир, 1918 рік

Вигляд монастиря з кінця XIX століття

Історія

Згідно з думкою деяких істориків, київський князь Ізяслав Ярославич, чиє християнське ім'я було Димитрій, збудував монастир св. Димитрія та церкву у верхньому Києві поблизу Собору святої Софії в другій половині 1050-х років.

Через півсторіччя його син Святополк ІІ Ізяславич збудував в 1108-1113 роках монастирську церкву (була закладена 11 липня 1108, тут був похований її фундатор), присвятивши її своєму патронові архангелу Михаїлу. Можливо, що однією з причин, що спонукала князя Святополка збудувати церкву, була його недавня перемога над половцями, оскільки архангел Михаїл був заступником воїнів.

Під час монгольської навали в 1240-х роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. В 1496 році монастир було відроджено і перейменовано з монастиря св. Димитрія на монастир св. Михаїла, відповідно до назви церкви, збудованої Святополком. Після численних відбудов та розширень впродовж XVI ст. монастир став одним з найбільших та найбагатших монастирів України. В 1620 році Iов Борецький зробив його резиденцією відновленої православної Київської митрополії.

1655 року за сприяння гетьмана Богдана Хмельницького було покрито міддю та позолочено верх церкви Архистратига Михаїла Золотоверхого монастиря у Києві.

На початку XVIII ст. було споруджено муровану Трапезну церкву Іоана Богослова. Тоді ж споруджений мурований льох.

У 1855-1856 роках збудовано церкву Св. Миколая при настоятельських покоях.

У середині XIX — на початку XX століття формується комплекс келій та корпусів для прочан: келії Михайлівського відділення (1849–1852), готель для прочан (1857–1897), келії півчих (1894), келії Варваринського відділення (1898–1899), 2 будівлі готелів для прочан (1902–1903 та 1907–1908).

Зруйнування

Румовища собору Михайлівського золотоверхого

монастиря після підриву 14серпня 1937 року.

Проект будівель РНК УСРР і ЦК КП(б)

У роботи заслуженого діяча мистецтв професора Йосип Лангбарда.

1922 року Михайлівський монастир було ліквідовано. У 1934-1936 Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. Останній планували зробити копією головного будинку ЦК КПУ — зараз Міністерство закордонних справ України. Єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря — Микола Макаренко, якого невдовзі за це було репресовано.

Перед знищенням унікального ансамблю української архітектури, була проведена дослідницька робота. Фрески, мозаїки були перевезені до музеїв Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу), Новгорода та інших міст СРСР. Мозаїчну композицію «Євхаристія» було перенесено до Софійського собору. Багато смальтового розпису потрапило до Лаврського заповідника. Урядовий центр на місці Михайлівського Золотоверхого собору так і не збудували!

В роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки вони потрапили до Ермітажу у Ленінграді. В Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Відновлення

Одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря був Олесь Гончар, меморіальну дошку якому було відкрито 17 травня 2011 року на будівлі собору. На початку 1990-х років Українська Православна Церква Київського Патріархату збирає кошти для відтворення собору. В ньому проходить служба Української православної церкви, а поруч, як у давні часи, діє монастир. Грошей вистачило лише на початкові дослідження, було зрозуміло, що без державної підтримки унікальну пам'ятку українського бароко не буде відбудовано. Українська спільнота надсилала численні звернення до голови держави виділити фінансування на реставрацію. Нарешті 9 грудня 1995 року Президент Леонід Кучма видав указ який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.

Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первозданному вигляді. Собор було відкрито на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир. Також були присутні президент Леонід Кучма, голова уряду Валерій Пустовойтенко та мер міста Києва Олександр Омельченко.

У лютому 2001 року чотири фрагменти фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні. У січні 2004 року Міністерство культури Росії ухвалило рішення про передачу Україні з Ермітажу останніх семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, які опинилися в Росії, восени 2004 передачу фресок було закінчено.

Влітку 1997 року на Економічній брамі Михайлівського Золотоверхого монастиря відкрито меморіальну дошку з бюстом Миколи Макаренка .

Головний архітектор проекту відтворення Михайлівського Золотоверхого собору — Юрій Лосицький. У відновленні розписів інтер'єру брали участь такі українські митці: Борода Олександр Андрійович,…

Свята Варвара, 1872.

Михайлівський Золотоверхий собор, 1888 рік

Коментарі